Боже, Україну збережи! Господи, помилуй нас!
Як же важко підібрати слова, які б розрадили і заспокоїли, вселили надію.
Це перший Великдень на нашій пам’яті, коли багато традиційних речей робимо, зібравши силу в кулак.
Печемо паски і омиваємо духмяне тісто гіркими сльозами, оминаємо будівлю церкви задля власної безпеки та не збираємо за великим столом галасливу родину.
Тисячі наших людей багато тижнів не бачили сонця, а ревіння сирен заглушує церковний дзвін.
Бо осатанілий ворог поруч. Бо розіп’яті тисячі українських доль та страх у наших серцях.
Та, якби не було важко, через “не можу” ми повинні іти вперед. Як Христос вірив у свій праведний шлях. Спаситель помер за кожного з нас. Так і наші воїни зараз боронять усіх нас, не жаліючи життя свого!
Наші душі світлі, наші наміри справедливі! І наша сила у непорушній вірі та міцних традиціях!
Ми люди, які понад усе любимо свободу і ніколи не будемо коритися кривднику, який пише на вбивчих ракетах “Христос воскрес”.
Україна буде завжди, бо ми борці і воскрешаємо щоранку, як сходить сонце.
І молимо Господа дати нам сили пройти гідно шлях боротьби і вистояти.
Зміцніти і знову легко дихати.
На своїй рідній землі!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Слава Україні!
Героям Слава!
Світлина: katakali.com.ua
